«Я ЗГОДНА З ВИСЛОВОМ: ЗАЙМАЙСЯ УЛЮБЛЕНОЮ СПРАВОЮ І ТОДІ НЕ ПРАЦЮВАТИМЕШ ЖОДНОГО ДНЯ У СВОЄМУ ЖИТТІ»
ОЛЕНА ЮРІЇВНА ШАПРАН цього року виборола перемогу у Всеукраїнському конкурсі «Кращий державний службовець». Вона очолює один з осередків людяності й добра – Деснянський районний у місті Києві центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, основна мета якого – зберегти віру людини в те, що все змінюється на краще.
– Олено Юріївно, коли і як розпочався Ваш трудовий шлях?
– Після трагедії на Чорнобильській АЕС з постраждалих районів виїхало багато педагогів. Нам, студентам третього курсуДубнівського педагогічного училища Рівненської області, запропонували поїхати туди працювати. Я в перших рядах пішла до обласного управління освіти й, отримавши направлення і спакувавши валізу, поїхала в село Великі Телковичі, яке й зараз з теплом згадую. Батькам зателефонувала, коли вже була на Поліссі.
Мені дали третій клас. У дітей, які провчилися лише 2 роки, я вже була восьмою вчителькою. Деякі з них не вміли писати, а просто малювали хвильки. Коли мене викликала директор школи і сказала, що не можна ставити двійки, потрібно розуміти їх становище, я пообіцяла, що двійок не буде, тому що я дітей навчу. Вже до Нового року мої колишні двієчники отримували гарні оцінки.
– Що вплинуло на вибір педагогічної професії?
– Я довго не могла визначитися. У школі була відмінницею, тому мріяла лише про популярні на той час професії. У нас на Рівненщині були медичне, педагогічне й культурно-просвітницьке училища, а також відповідні фахові інститути. Закінчивши вісім класів, я обрала педагогічне училище. Напевно, зіграла роль любов до моєї першої вчительки.
Вищу освіту здобувала з 1992 до 1998 року в Київському державному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова. А нещодавно отримала диплом Національної академії державного управління при Президентові України за спеціальністю «державне управління».